Як можна розмовляти про добровільне бажання службі в армії якщо там таке свавілля коїться. У нас чимало пацанів на передку і життя у них не цукор. Командири пресують, і ти повинен підкоряться, а то по голові настукати можуть. Природно що ніхто не маэ бажання йти на призовний пункт і заганяти себе в цю кабалу. Я знаю, що мені потрібно особисто вручити повістку, і я повинен розписатися в отриманні. На весні я два місяці жив у подруги, щоб не потрапляти военкомам, а вони приходили до мене кілька разів додому з поліцією — у дворі вранці чатували. На щастя, вдалося уникнути. А зараз думаю взагалі виїхати від гріха подалі з міста. Я не збираюся вмирати за них.
В тему:
